Сонячний день. Усмішки довкола. Я чекаю на тебе. Ти прийдеш? Так, я знав! Ти мене любиш? Так, я знав. Мені так добре, так затишно. Приємно, коли біля тебе чарівна людина. Чарівна душа. Чарівне Серце. Воно б’ється так тихенько. Але так приємно. Приємніше, ніж мільйони інших сердець. Ти королева? Ні, ти королева королев. Ти ближче ніж небо. Ти тепліша, ніж зірка. Ти гарячіша, ніж тисячі зірок. Всі думають, що ти недосяжна. Але ж це не так. Ти. Ти така близька. І ніскілечки не далека. Ти світишся. Але це світло бачать не всі. Хоча це світло найяскравіше. Чи може ні? Ні? Так багато хочеться сказати. Сказати красиво, донести до всіх свою любов, твоє тепло і неймовірне добро. Добро? Чи нескінченне щастя? Щастя, яке витіснить будь-яку печаль... Напевне. Я люблю тебе? Ні. я безмежно закоханий в чарівну істоту, але сам не знаю в яку. Любити тебе, але не знати тебе... Це ж треба... А може ми знайомі... Може.. Може Познайомимось... Я дуже хочу до тебе, а ти дуже хочеш до мене.. Але ми не можемо... Чи може можемо... Я не знаю хто ти, але кохаю... Я знаю хто ти, але кохаю... І... Так цікаво... Усміхаюсь... Як зрозуміти все... я дійсно кохаю... Чи я обманюю себе?.. Ні. Я чесний у почуттях. Не знаю чи це так, але я хочу щоб мої почуття були чистішими за найчистішу воду... Кришталь... Сльоза... Сніжинка... Метелик... Подих вітру... я чекаю повідомлення... Або... Я просто чекаю... Тебе... Неповторну... Завжди... Лірика... Час... Почуття... Задумайтесь... Прислухайся до звуку серця, яке б’ється всередині тебе... І до сердець мільйонів інших... Ближніх... Я справді хочу до тебе... Зараз... Я йду... Ти йдеш-летиш... Прислухаймося до своїх сердець. Чекаю...
