тютюновий дим забирає останки свідомості
непомітно відносячи тіло на лавку праворуч
все гостріше проколює холод і я в невагомості
вечоріє
порожній парк і нікого поруч
і ніщо не завадить мені прислухатись до пострілів
що лунають в моїй голові не чіпляючи мозок
дрібний дощ в ліхтаревому світлі тримається осторонь
я вживаю дим цигарок у великих дозах
намагаючись втриматись довше зомбуюся кавою
в перемішку із димом у мене виходить триматись
та за мить відчуваю, що десь поза тілом плаваю
і не знаю, що далі робити
куди повертатись
обертаюсь праворуч і бачу себе ледь живого
натхнення проходить і просить мене закурити
в ліхтаревому світлі як завше немає нікого
скінчились цига́рки
напевно метро вже закрито
