Підлість чекання - годинник спинив свої кроки,
темрява впала, як сітка густа, на вікно.
Той, хто чекає, собі прибавляє мороки,
бо ж не прийде! Обмане й не прийде всеодно.
Підлість кохання...розстелене ліжко зім,яте,
сльози в подушку і ляпас дзвінкий по щоці.
І вже не треба, не треба нічого чекати,
підлість - як не на початку, буде укінці.
Підлість розлуки - в лице тільки лайки й образи,
поділ майна і з сусідських вінОн пересуд.
Підлість розлуки, і вже не чекати їм разом
підлості в домі і в щасті своєму, мабуть...
