Він знову ходить по кімнаті.
Напевне, руки за спиною,
Немов позаду тягне сани,
Важкі для нього. Як не знати? -
До ранку чутно за стіною:
Іде і відпочити стане.
***
Лишень учора крихітне дівча
До неба радо простягало руки,
Співаючи для божої корівки.
Та з нею, мабуть, полетів і час:
Вже з тих долонь злинають поцілунки
Для хлопчика з багатоповерхівки.
