Ти знаєш – ще трохи –
і я вже насправді повірю
в свою геніальність,
у щирість і чисту красу.
Ти знаєш (ще трохи!) –
оце перейду подвір’я –
вернуся до хати,
пакунки
свої
донесу.
І викладу речі,
продукти
у холодильник,
шкарпетки - до шафи,
дитині –
компакт
новий.
Зітхну, перевдя'гнуся,
гляну на свій мобільник.
Ніхто не дзвонив?
Ну то що,
ворушись,
не стій!
Почистити бульби,
пришити сорочці ґудзик,
подати,
прибрати,
помити –
і день минув.
Назавтра – робота.
Лиш нічка зав’яже вузлик
на пам’ять про те,
що цей день
геніальним був.
