Мороз плете мереживо на вікнах
Сплітає дивні візерунки час
Крізь грані ці чарівне видно світло.
Це як театр тіней. Історія про нас.
Іскриться сніг коштовними прикрасами
Стоять дерева вбрані в білі шати
Стрункі, немов до прешого причастя.
Весь світ загорнутий в цукрову вату.
На землю сходить тихий-тихий вечір
Притишує всі звуки. Ввімкне місяць й зорі.
Обніме і закутає легкими снами плечі
А теплий вітер наспіває ніжну колискову.
