Він зАвжди приносив квіти:
Ромашки або фіалки.
Любив допізна сидіти,
Крутити з газет цигарки.
Тебе цілував з порогу,
Варив з кардамоном каву.
А іноді мив підлогу.
Так мило на "р" картавив!
І пахла весною шкіра.
Будив тебе на світанку,
Дивився очима звіра...
А як не любити зранку
Сліди його губ на чашці,
Всі жарти і забаганки,
І звичку висіти в "асьці"...
Нарешті у твоїй ванні
Стоїть його синя щітка,
На стінці портрет у рамі,
У гості приходить тітка...
Але ж ці погані звички,
І "аська" цілИми днями!
Немиті чашкИ "на ничку"
На плитці від кави плями...
А наче підлогу мити -
Оце чоловіча справа?
Та як же його любити,
Коли він іще й картавий?
А погляд - неначе в звіра -
Від страху повзуть мурашки!
І як ти його терпіла?
І нафіг оті ромашки?
