Це? Шкоринки від мандаринів.
Я їх сушу. Я забула, навіщо.
Коли малою училась писати,
то літери спочатку виходили завеликі і криві.
Потім вони стали менші і круглі.
А уже в третьому класі їх понесло,
і учителька сказала про мій зошит - ковбасний завод.
Коли малою вчишся писати, почерк часто змінюється.
А потім... Я думаю, що доросла
і вмію писати по-різному: кругло, і з нахилом в різні боки,
і ще - ковбасним заводом.
Та мене завжди виказує:
крапка над і - не крапка, а штрих, як у всіх упертюхів.
А ще Ж решіткою і друкована Т.
Рядки повзуть вгору.
Зайве казати, що те саме -
з днями і вчинками, з вибором.
Та зайве, авжеж.
Правда.
Правда.
Це?
Я вчуся писати зліва направо.
Учуся писати незнайомі літери.
Складати їх у незнайомі слова.
Так. А ще - інколи тренуюсь писати лівою рукою.
Це?
Це? Шкоринки від мандаринів. Мені подобається, як вони пахнуть.
Так мали би пахнути - інакше написані - літери.
