Глянь, синочку, сонце неба браму зачинило,
Місяць сонне своє око виставив ліниво,
Зорі, наче спілі сливи, заглядаютьв шибку,
А малята всі слухняні засинають швидко.
Тільки ти, моє маленьке, хитро очки мружиш,
І як тільки обернусь я, враз ти їх розжмуриш,
І вже тулиш до віконця сонне своє личко:
- Ма! По полі нічка ходить в срібних черевичках,
а горобчик спить на гілці, зайчик на пеньочку!
- Знаю, ліжечко чекає і тебе, синочку!
- Ма, а сон прийде до мене?
- Він прийшов вже, синку,
і приніс на ранок сміху чарівну торбинку,
а тепер він сів в куточку, в сопілочку грає
колискову тихесенько, а син засинає...
