В ксерокопіях днів – ламіновані люди
і мобільність кодованих слів.
Декорації неба узявши на груди
день зашпортався,
впав
і змалів.
В закуліссі годин, що шепочуть про справи,
про осінніх депресій ману,
все таке театральне, так безглуздо несправжнє...
Та змініть цю виставу нудну,
монотонну,
як поїзд,
і байдужу,
як скріпка,
що тримає укупі листи,
де мелодії дивні
для голосу скрипки
хтось забув...
Це, часóм,
не ти?
