Осклілий день у спазматичній безнадії.
Стрімкий потік із неминучих фраз.
В зашафнім схові нудяться архіви
архіви з довідок про мене і про вас.
Лункий цілунок
в руку
для годиться
Ваш перелюбник в барсовім манто
з мурином шофером періщать жовте листя
Я ваш?
………Ви мій.
А він?
- Ніхто…
Посеред міста і фокстроту,
лящання шибок й ліхтарів…
Я ваш до щенту, ваш до йоти
Ви ж не моя, й не його – поготів.
Ваші слова, зітхання, сміх, екстази,
наївні порухи злегка тремтливих вій –
це просто мушля, мила, що одразу
злітає ниць під годинковий бій.
Я мушу йти…
Я скоро…
На добраніч…
Мене чекають – не сумуй та спи…
Я слухав це й під посмішкою неміч
Зубами різав грубо на хрести.
Мов виднокруг.
Мов вітер.
Мов комета,
ви були завжди в сотнях кінолент,
ні на хвилинку не спинивши лету,
не закохавшись в мене ні на мент.
Осклілий день у спазматичній безнадії.
Стрімкий потік із неминучих фраз.
В зашафнім схові рештки стомленої мрії:
Про новий день,
Про мене
І про вас…
