Мені вже навіть мріяти не час
Минувся ранок,
ніч іще далеко.
Удень я пустка
заспівайте джаз
Закрийте вікна - невимовна спека
І невимовні всі слова
Й дурмани теж тут не поможуть
до вічності звертатися на ти
Коли вона прийде до мене в гості
Коли вона обійме за плече
І вкаже мить, де згіркнуть мої кості
Через печаль і сльози щось пече
Вже не мене
близьким лишу тривогу
цей день пустий
Чи я ще я, чи вже нема мене
Я паросток,
що не доріс до Бога
