Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87039

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поезії

Кілька OLD (дещо правлене)

© Татчин , 14-11-2007
по дотичній до Господа

1.Вам

Пальці ламав і витягував жили,
місяцю в очі вив.
Люди одне без одного жили б,
Тільки не я
й не Ви.
Це – задарма.
А зірки – по гривні:
щоб ні мені, ні Вам…
Вигнутий місяць до третіх півнів
Знову прийняв іслам.
Все на поталу татарам-ляхам –
Зоряно від знамен!
Небо, розтяте Солоним Шляхом,
заздалегідь німе.
Не сформувати в досвітніх книгах,
для покупців зірок,
передчуття про кохане лихо
Точно в Господень строк.


2.Долина Снів

Шукайте справжнього мене
в Долині Снів,
там де сузір’я „Все Мине...”
горить мені.
Де сиві літери хмарин,
як неживі,
щоночі падають згори
й лежать в траві.

Там Божих янголів політ,
і хід годин,
тече у дзеркалі землі,
як в склі води.
А із безодні глибини
встає межа,
що розділяє сум-і-сни,
любов-і-шал.

А ще ввижається Господь
посеред хмар
і в голубих очах Його –
завжди зима.
Від того холоду мене
кидає в жар.
бо я не знаю що мине –
любов чи шал.


3.Коли

Коли запалає обрiй
вогнями моєї втрати,
і зробиться так недобре,
що серцю не дати ради,
тодi через вiдчай ляже
вузенький мiсток спокути,
і розум менi накаже
про серце своє забути.

Коли пожене до сходу
чабан-мiсяченько зорi,
а з неба на власну вроду
задивиться в воду горе,
тоді через вінця мiста
поллється холодне сяйво,
й в коханнi не стане змiсту,
бо нiжнi стосунки – зайвi.

Коли, на минуле схожий,
мiй сум перемерзне в кригу,
а стомлений перехожий
зустрiне в провулку лихо,
тодi iз безоднi неба
попадають мертвi птахи,
а тi, хто забув про себе,
вiд себе ж зазнають краху.

Коли затвердiє в камiнь
єдина моя надiя,
щоб згадувати роками –
чого при життi хотiв я,
тодi, як убитих тiнi,
на схiдцi для злої змови,
зiйдуться пустi видiння –
про мене людськi розмови.

I стануть мастити в сажу
й ховати вiд свiтла лиця,
і кожен тодi розкаже
про мене якусь дурницю.

Та що б не казали люди –
нi вчора, а нi сьогоднi,
я – ж и т и м у!!
й жити буду –
як обраний птах Господнiй!

2003-4

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Світлана, 01-08-2008

Кілька слів Татчину

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ганна Осадко, 14-11-2007

Сподобалось

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Михайло Карповий, 14-11-2007

справжній Ви по дотичній до Господа

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Тед Лещак, 14-11-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71249198913574 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …