Лицарі в димових кулях княгині в прозорих сукнях
Це вони щоопівночі беззвучно полишали свої помешкання
На повен зріст спіральними сходами підіймалися з карт
Подихати жерстяним духом вуличок не на жарт спорожнілих
Граючи в шахи кольоровими глобусами із чистого скла
Гіпсові химери із ртутними очиськами вдавали спокій і
Неприсутність що вдається їм частіше дедалі успішніше
Флуоресцентні малюнки виступали та зникали як піт
На їхніх тілах під шкірою розповзалися змійками
Луската бруківка була на-живо мозаїкою Місяця
Крім того що містила на собі всі ті фортеці
Із желатину душі та вагомості
Трішки пізніше хтось ніби із чужого іншомовного сну
Зачав сіяти бісер частот мовби розподіляючи чесноти
Розпліскуючи мед-молоко яке застигало ще перед тим
Як мало лягти на цноту дикорослих рослин
Застигало і висіло в повітрі та кольорі
Доба ця мов торт із двадцяти чотирьох шматочків
Або двічі по дванадцять гігабайтів пустельників
Чи їхні стерильні пісковикові вуста
У глибинах прошарків тринадцятої
Невидимої безсмертної Квітки
У пришвидшенні вальсу у польку
Центрифуга любові це і є катеринка
Звідкіль роями розлітаються золотаві звуки
І струмують у розчахнуті пелюстки вух
Котрих день назначив можністю слухання
У моїй подушці знаходиться різнотрав’я
Найдобірніших святкувань і я вдячний всім тим
Хто був і залишається для мене Найкращими
Співучасниками взаємних Безсонь і Підйомів
У дійсності насиченішій ніж Добра Легенда
Якщо ти не прийдеш
Сьогодні буде розбито двадцять чотири келихи
Ніжно-залізні чаші моєї терплячості
