Вже жінки – не жар-птиці, а так тільки простоволосі.
Вже завтра не вектор у безвість, а погано знайомий маршрут,
Вже почуття, а найбільше сором й любов, не такі стоголосі,
І не так вже болить мені звільнення з-під їхніх пут.
Світ стає (відчуваєш?) не таким нескінченно глибоким,
і все більш відлітає людей, і все менше птахів.
Я вже більше доросла, ніж просто розпущені коси,
тільки все ще, як плоскогруді дівчатка, виходять вірші.
