А за вікнами знов ця чудна недо-осінь.
По кишенях складаю свої недо-мрії.
І вчорашнє "іще" на сьогоднішнє "досить"
Я міняю, продавши потерті надії.
Не згадаю, який був останній наркотик.
У безмовність зірок я не вірю давно вже.
Моє тіло сумне і на смак, і на дотик.
Та незнаю, чи справді зі мною було все.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design