тоді твоє серце мало перебої в системі
бо ти напився кави до тиску в крові
тоді твоє місто відбивалось в калюжах
ти ледве встигав до пункту призначення
рінгтон періодично повертав тебе у реальність
у плеєрі грав реквієм за мрією
ти щойно вийшов зі свого титаніка
і тепер крокуєш зеленою милею
болото кольору хакі на твоїх гадах
часом ти сам видавався гадом
ти як зелений плазун ховався від синього неба
й тихенько у хащах курив благородну ганджу
а згодом тролейбус №13 каже тобі
чуваче сідай мені на коліна і валимо звідси
з цього клятого міста
бо я вже потроху нажив собі артрит
то ж давай клади свою дупу на мої коліна
будеш моїм останнім пасажиром
і з тими словами тролейбус поїхав в Аризону
доживати старість з кратерами їх артритом
а ти відвів голову бо за вікном макдональдсу
святий петро їв хеппі міл він це любить
така собі свята вечеря
