Сіється дощ, сіються тіні –
чорні пташата, і всі – додолу.
Квіти розíп’ято. Цвяхи дощів.
Поле розíп’ято. Цвяхи дощів.
Болю – доволі.
Важко в сльоту. Важко завжди.
Тільки в сльоту іще важче – піти
там, де – по всьому.
А тіні – невпинні.
Зажди,
мій батьку,
мій серпню!
Я знаю: ці болі – нестерпні
і тіні – невпинні.
Та досі квітує герань,
розíп’ята квітне герань,
хоча б і по смерті.
І крапля червона од неї – в мені.
І тіні таки не суцільні.
І ти – назавжди червоно у них,
мій батьку,
мій серпню!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design