Мідяк на щастя,
папірець на каву...
Ще два по сто, а далі, як піде.
Шинкарю майстре, лий красиво!
Браво!!!
Це не вино, це сонце молоде...!
Жінки, конфузи, флірти, рейвах...
Дим цигарковий, серед тіл й вогню
Твій абрис, музика, цілунок:
Ножем по венах,
Ніччю в очі дню...
Не п’ю від болю,
П’ю за “ради Бога”,
Живий на “раз”
І вбитий вже на “два”
В квітках і плямах моя тепла тога:
На хрест із посмішкою –
В яму на жнива...
Один кричав,
Хтось в лужу, мов в труну,
Ніби осінній лист, упав для прощення навіки,
А я кривий, криві кантати гну
З очей на стелю, зливши пересохлі ріки...
Плакав не я,
Слізьми мокріло вже підпиле тіло...
Від сонця кволе, дуже від пітьми...
“Невже Ти тут?”
– Так, тут...?
Чиє це діло...
Та боже збав,
на пиво маєш?
Ні,
– візьми...
У борг сьогодні,
І на решту – завтра...
Із снів коктейль,
З зірок аперитив...
Вона кохала,
я казав: не варто...
Блював під стіл,
молився
й знову пив...
