Я живу в кожній літері – літрі уявних логанів,
Бачу сновидіння чиїхось душ-текстів
І думаю:
«Ось мої птахи дзьобають розпатлане
А дельфіни розкорковують кинуту з корабля кока-колу.
По колу п'ють за здоров'я моря. Читають афіші міста
На смородом згаслих неонах. Реклами вилазять із шкіри
(Точніше або линяють, або просто міняють на зиму
Своє штучне хутро»…
Насправді море померло,
Багном обліпили творчисть. Які ж у сліпих тепер сни?
А я тільки в буквах, тобто реально мені не дісталось життя…
31.1о.2оо7
