*****
Незважаючи на попередження,
Наступаєш миском на п’яту, щоб ізняти
Литаври розходяться у поглядах
Вилясті гілки дерев хитаються
Хтось досі не спить і слухає це зі мною
Десь далеко у фоні флажолетно смикає
Арсенальська труба досі не куряє, чому?..
Здається, не пасуючи сюди, схожі
На солдатські ритми але гармонійно
Їдеш у потязі на останній сходинці
Стовпи електрики пусті степи драпірування
Вибухи хмар у небі, горло хрипить
Волосся не мите, але вибухи хмар у небі,
Стрімкий вступ а потім майже тиша,
Не намагайся уявити бездоння всесвіту
Поїде дах або/та це зробить тебе сильніше
Майже принцип це – слідувати словам Ніцше
Чужі роздуми... мої глибші. Та послухав би.
Показую неприємне і плигаю через колючий дріт
Що я зроблю проти них, думай зважено й об’єктивно
Чи виглядає наговита цегла красиво
„Воно вже побудовано, яка різниця.”
Образ-реліквія у мозку оточена
І скоро безслідно зникне
Ритми і рифи прості, і цим вони виграють
Кажуть, гріх виправляти авторські форми
І слідують цьому
Ці звуки немов наштовхують тривогу
Ця музика, цей негармонійний солдатський ритм...
Шаблони шаблонів і штампи кліше
Навіть відсутність вибору є вибором
Чи є вибором затягування відповіді
Риб’яче око жовтого ліхтаря крізь вовну туману
Оце мій вибір.
Такої ноти ще не вигадали або це просто здається
Послухай ці флажолетні смикання
Під гармонійно солдатський ритм а потім
Важке серцебиття басу
„Він не солдатський, просто класичний.”
Жовті вушка червоного іграшкового слона
Комусь зараз погано і він хоче додому і не може
Все буде добре, забудеш,
Не кажи свої таїни, не вивідуй, трохи
Позасмучуюсь, й годі, забудь, кажу,
Ти кудись їдеш – спереду колія
А ось ззаду немає. Або дуже далеко.
Це не меланхолійно, ні, зовсім,
Навпаки, приємно згадую дитинство
І все, що після, а ось промені у небо
Не ріжуть, а гладять,
Майже тиша, а потім вступ стрімкий
Крик самотнього вікна у аплодисментах крил
Далеких птахів, які тільки летять
Ніжний дим від вибухів хмар
