Розколота свідомість
розбита ніч на друзки,
а сяйво місячне бентежить,
ятрить і крає...
душа,
що не належить
тобі
вмирає,
судомить серце
та пірнає
у Сад Пісень
***
Сеньйоро, зупиніться
на мить
я хочу Вас спитати
чому так серце ампутоване
щемить,
чому до хати
повернутись хоче
Господар, що
давно помер?
***
Тату, скажіть хоч Ви
простим, немудрим словом
чому так боляче одному
в кав'ярні слухати
це соло
для флейти і душі,
що розкололась навпіл?
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design