Я намагаюся написати щось,
Але не знаходжу слів,
Хочу, щоб усі повірили,
Проте сама собі не вірю.
Деколи не вірю в себе.
Аркуш у клітинку не допоможе:
Думки такі швидкі, як таргани,
Що розбіглися по темних кутках —
Я не змогла їх упіймати,
І зібрати в коробку з-під сірників.
Хоча у кишенях маю сльози,
Холодний вітер та ручку,
Усе одно не зможу нічого написати,
Бо для вірша треба більше,
Ніж просто сльози в кишенях
Та купи кольорового мотлоху.
Навіщо зберігаю усе це?
