коли три ночі поспіль
спати по чотири-п’ять годин,
страшенно болять голова і ноги,
ноги завжди, якщо не виспишся.
І важко ходити на пари,
особливо на фізичну культуру
(хіба вона потрібна на філологічному?).
Дратують звуки та жести —
це завжди так після ночі неспання
і читання якихось книжок.
дратують люди, особливо знайомі,
і розумієш тільки себе.
А повертаючись додому в маршрутці,
при різких поворотах паморочиться в голові,
ввижаються люди,
яких ніколи не зможу зустріти,
бо деякі живі, але далеко,
а дехто
зник задовго до моєї появи на світ.
Бачу сни, не засинаючи, себто з розплющеними
(іноді буває цікаво — можна проїхати свою зупинку).
А вдома п’ю зелений чай з жасмином
та вечір-ніч читаю книжки
або
о восьмій лягаю спати
і бачу,
що п’ю та читаю.
Мені набридло так, хочу, щоб все
було просто — сон без чаю та книжок.
Але у своїй кімнаті
вже не знаходжу себе з-поміж друкованих літер,
а в роті лиш смак жасмину.
