Я з цього міста старого нічого не привезу.
Хоч би тихі флейти у сірій пітьмі,
чемні люди в абажурних покоях,
мерехтка надія у вокзальному світлі –
нічого.
Рештки молодості у грудях стисши,
застібнувшись під комір, як гімназист,
шукаєш у власній уяві
собі місця.
Приваблює цитата зі святого Томи:
що радо всі з Христом тріумфують,
а страждати з Христом не хоче ніхто.
Припускаєш, що не почувати нічого –
це страждати з Христом,
трохи втішить ця думка.
Та коли зласкавиться демон ніжний,
на підмурках старих виступить сріблиста роса,
і його погляд синій груди тобі зволожить –
до нього кинешся, наче до брата рідного.
