ти ж знаєш у моїх очах ти знайдеш те,
що обережно так ховаєш у своїх зіницях.
тебе нарешті з розуму зведе
все те, що вже мені давно не сниться.
у тебе сонце у очах,
та погляд веснянково-легкий
ти пахнеш димом в моїх снах
ти пахнеш доленосно-терпко
твій погляд розрізає сплутаність годин,
та голос крає глуху тишу на кавалки.
Ти смуток розбиваєш посміхом своїм,
та наче листя розкидаєш непотрібні скалки.
в тобі переплелися осінь і весна,
і погляд в тебе часом невимовно-сивий…
а на долонях попелу сліди -
невідворотно спалені години
у твоїх віях плутаються сни,
і мої думки там втрачають орієнтири
я від твоєї божеволію весни…
з очей твоїх безодні вирватись несила.
