

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	660
Творів:	10027
Рецензій:	15150

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Цикл поезій

Осінній цикл

© kokacherkaskij Статус: Маестро, 25-10-2007
* А журавлі летять... І ти летиш... І осінь відлітає із тобою, З”явився в супермаркетах кишмиш, Він геннозмінений , так само як і соя. Летять не тільки журавлі : летять півні, Коти, собаки , кози й навіть свині, Бо їм генетики – розумні чи дурні ? – Вживили гени в організм пташині. Летять порушники на „Ладах”, „Москвичах”, А навздогін за ними – полісмени, І навіть Президент літа , мов птах, - Їм теж пташині в сраку ввели гени ! Усі неначе подуріли, всі летять, У атмосфері - і дорослі, й діти, Для чого ждати з неба благодать, Коли за нею можна полетіти ? До мене теж приперлися вони : Давай – говорять- знімай брюки хутко! І будеш, як всі люди восени Літать у вирій, наче дика утка ! Та я генетиків – розумних, чи дурних? – Не слухав і повиставляв за двері ! Літать , на щастя, вмію і без них- Коли вірші складаю на папері.... * Осінь. По вінця налити і випити, І закусити сирком „Дружба” випите, І як пройме організм тепло трепетне – Дружно утрьох, не змовляючись, крякнути. Хай обивателі в теплому ступорі Дивляться ящик, насіння лузаючи, Ноги в гірчичному тазику парячи, - Ми ж не такі, ми – останні романтики ! Вітер газету шматує безжалісно, Тьмяний ліхтар , як шалений, гойдається, Але допоки у пляшці щось хлюпає, Можна вважати – життя лупить гейзером ! А як у пляшці раптово все скінчиться, Ми не підемо просити і жебрати, Маємо ж ще одну пляшку заховану ! Ми ж не абихто тут. Ми – діти осені ! *** Пастель осіння...Подихи розмиті, Тіла сплелись плющем - і під дощем Тебе кохаю я, забувши все на світі, І відчуваю в точці „Я” солодкий щем. Цей щем солодкий треба притупити, Аби не закінчилося все враз, Щоб я тебе ще з півгодини міг любити – Я згадую огидний унітаз : На білому фаянсі... темні смуги.... Вони не просто так.... а від лайна... Афроамериканські... два... бандюги... Цим унітазом скористалися сповна... А потім... ці подонки і уроди... Людей мочити стали... наче мух... І щоб тобі продовжить насолоду Я до уяви підключаю нюх. Та от, такої надивившись муті, Тебе кохать я раптом розхотів. І навіть щоб закінчити по суті У мене не знайшлося слів. Дивилась кішкою на мене ти, з-під носа Смачнючу мишку у котрої відняли. Але ж повір : ці афронегритоси – Ще ті казли ! 24.10.2007 ( Причина написання : На конкурс http://www.maysterni.com/contest.php?contest_id=44 )
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00916790962219 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design