Скінчилися мандри, у ангела складені крила,
Вже Звір, посміхаючись, гострить свої пазури.
Без неба не жить, а піднятися в небо несила,
І стомлене серце частіше і дужче болить.
Став день замалим, затісною на шиї краватка,
Людські пересуди до зашморгу звузили світ,
Свобода безжально відміряна рівнем достатку
І чартерним рейсом обмежено кожний політ.
Піднятися б в небо, хоча б хоч на мить, хоч востаннє,
А далі, згораючи, каменем вниз, перервати політ.
А хтось на землі загадає наївно бажання,
Побачивши в небі палаючий ангела слід.
