Ми з тобою сховались в тумані
Ми з ним дим, ми від світу вже п`яні
Нам вже досить його алкоголю
Тут ми можем побути собою
Тут ніхто нас шукати не стане
І кайдани тут наші туманні
Ми несправжні чи справжні нарешті
У тумані шукай мої рештки
Ми не добрі й не злі, ми ніякі
Ми природа, немає тут знаків
І іти нам нікуди не треба
І не стукає в нас тут потреба
Так спокійно ми впадем росою
Будем вічно лиш неба сльозою
Нас нема, вона буде навіки
Плач сови - це прощальні лиш крики
