ЇЇ не обминеш. Вона повсюди,
Вона - це те, з чим йдем ми по житті,
Нізвідки виплива, і порина в нікуди,
Вона - це ми, наш шепіт в тишині.
Вона на варті наших днів і вчинків,
Це наша тінь, відлуння голосу й думок,
Із нею часто ми буваєм наодинці,
Це наша совість. І суддя, й порок.
В душі розбуджує вже застарілі ролі,
Прокручує життя, як епізод кіно,
За чимось будить почуття жалю і болю,
А щось вертає в те, чого ще не було.
Із нами поруч йде з минулого в майбутнє,
Карає, тішить, ранить, визріва,
Повторно миті нам дарує незабутні.
Це Пам'ять! Вічно Світла! І Жива!
21.10.1007
