Міліарди зірок серед тиші небес
Розсипається всесвіт і я утікаю від Бога
Однина- це не правило вищих чудес
Однина - це для кожного, й в мене є своя дорога
Десь втікали моря, десь губилася мрія у стогоні тисяч
Десь прокляття спадало з зірок й поверталось на небо
А у мене є ніч, а у мене є ніч лиш
Щоб померти й вернутись до болю, до світу й до себе
Розтерзались камінням думок мого серця перони
Вже зупинок нема і я мчу, наче, вихор в безвихідь
І повз мене стоять як дерева самотні мільйони
І ніхто з них не скаже й не крикне де вихід
