Відносна стійкість, мов в руці ґирлиґа…
Відлига, схована у сенсі твоїх речень
Гірка, бо терта з першим снігом…
З мечем в мечеть, у жменю меч той…день той…
Твій голос, ніби шкіряна оббивка,
на старих меблях…
Ніби хтось Євангліє читає, огортає
У шкіру меблі ті…
Твій вертоград, для тебе вростить хлібу
І музу вростить, хай свята минуть
І не попросить ні «спасибі», ні калиму
Й спасіння теж, бо не у ньому суть -
Коли ти впорядковуєш безладдя
Своїх думок в віршовому суфле
І меблі ті – вже не старе приладдя
Й не шкірой криті, може макроме…
Твій голос, між набатом і сурмою
Він одягом для слів
Євангліє читає хтось чужою
Мовою, хтось меблі розчавив…
