Відчуваю відчуженість звуків,
За вікном не моє уже світло.
Змайструвати собі запоруку
Невблаганного входження
в вічність,
Розтрощити нервове тремтіння,
Сон прогнати, який не приходить,
Відректись від простого моління,
Погасити у собі подих.
Розбивати маленькі надії
Свої віри, молитви, благання.
Залишити практичні дії.
Вся ця ніч - це повільне конання.
Я не знаю ще способу й місця,
Я не хочу лишатись красивою,
Просто змити себе у антракті
Азотно-кислотною зливою.
Просто так ... розчинитись вологою
Увійти і просякнути землю.
Заслабкою, залежною, хворою
Я сотворена,
це мої терни.
