Ніжний дощ цілував
зелентрави. Холодні краплі
тихо пестили землю,
тамуючи спрагу дня…
Що зі мною такого?
Ну що, ви б сказали, трапилось?
Просто гори і дощ,
тихий дощ… Але я – вже я!
Ми поїдемо в ліс,
де ромашки і дзвоники милі,
пишна панна-шипшина
рожевим цвіте лицем,
де ніякі турботи,
проблеми не мають сили,
і душа твоя вільна –
і вільно говорить з Творцем…
