Я мрію сина пригорнути до грудей:
Маленького і світлого, як Сонце.
Я розкажу йому про Бога й про людей,
І про ясун бояр – небесних полководців.
Я загорну його у теплу ковдру
І поцілунком ніжним затулю дитячі очі.
Нехай сьогодні втратить владу Числобог –
Той, що рахує дні і ночі.
Я заберу його з собою в мрії,
на луки Хорса, де, неначе Заребіг,
примружуючи від палкого сонця вії,
Самотньо ходить одноріг.
Де в хмарах ніжних, між зірок,
В колисці з папороті цвіту
Глядить байдуже Купалбог
На Яву, Сонцем оповиту.
А потім тиша буде й спокій,
І лиш розніжений Стрибог
нас колихатиме допоки
ми не заснем удвох:
я і мій малесенький замурзаний Ярбог.
[Заребог – одне з імен бога сонця у слов‘ян (всі імена та назви за Велесовою книгою)
Купалбог – Купайло
Ява – реальний світ
Стрибог – бог вітру
Ярбог, або Ярило, – теж ім‘я бога сонця]
