Сталося так, що пишу віршА,
І знову на
ту саму
тему
Скільки разів я її полишав
(чи, принаймні, ставив окремо
від усіх інших,
як несерйозну)
Але бачу, що вона – найсерйозніша ..
Адже її не відділиш, це смішно,
І я завжди сміюся до себе,
Коли хтось цього прагне,
(хоч дуже рідко (бо соромно і гидко) це показую)
І дійсно, зі всім її пов‘язую.
А що таке тема?..
Тема – це коли що-небудь… не знаю..
Коли зустріну – пізнаю,
Як опишу – підкажу,
Як влучу – вражу
Точністю думки, жорстокістю слова,
Кривавою красою звуку.
Тема – це недоведена теорема,
Так рідко нині писана поема.
Я бачу її як злюку,
Яку потрібно (просто необхідно, обов‘язково!)
Якось довести,
до кінця довести, чесне слово,
потрібно з неї
«ЗРОБИТИ ЛЯЛЮ».
Тема примушує нервово курити, довго мовчати, багато говорити.
Усіх крім мене.
Бо не пАлю.
Тема – це те, що
ВАЖЛИВО, ЦІКАВО,
що
ПРОБЛЕМА,
Те, що ІСНУЄ, дещо ЯСКРАВЕ,
мабуть, якась
ЧАСУ ЕМБЛЕМА(?!).
Тема – це «справа життя чи смерті», «запах розпусти»,
Те, чим підживлюємо свою впертість,
(трошки робусти.
Так, саме так я завжди уявляв собі тему – на дні після кави.
Там – кажуть люди – лежить пророцтво (!). і всім цікаво.
А що ЦІКАВО, собі пригадайте – уже і тема.
Мої стосунки із кавою
(жінкою. і через те лукавою, норовистою, наполегливою, цікавою – а отже і темою самою по-собі,
ймовірною
причиною хреста на моїм гробі,
єдиною справжньою, незрадливою, вірною,
темною, без цукру, гіркою і солодкою, ласкавою… словом – із кавою)
– далебі, зовсім незрозуміла система,
Що спокусливо пахне
Небезпечною справою, сумнівною славою,
Кофеїном (він – кузен з героїном) на зубах, що «хаваю» ..
І от серцевий напад, в мене «падає клєма», нервові зриви, я – нещасливий, інсульт, інфаркт, …
Хріново? – ФАКТ.
Тому з кавою – обережніше.
Залишимо її в спокої… трошки.
Або в спокої, або трошки.
І так до гробової дошки (знаю, не кину).
Тільки робусти брУдна жорстокість, жорсткість смаку,
Торкнутися може такої теми в моїм «казанку»).
Дивує така наполегливість в описі кави? – пусте.
Це фактор, що дуже важливий для теми, реактор.
І справді шкідливий, поганий, та все-таки фактор.
Принаймні тому, що інакшими не користуюсь –
Єдиний «реактор», якого я нині стосуюсь.
А тяга до цього поволі, з роками росте.
…от і час повертатись мені до нашої з Вами теми…
Ви ж не думаєте, що тема ТЕМИ –
Неоригінально чи застаріло?
Діло Ваше, Ваше діло…
Та Ви не можете так думати.
Якщо дочитали досі
І далі читаєте:)
При нагоді: якщо мене зустрінете – привітаєте!
Домовились?
Зрозумійте, так Вас затримати
було непросто.
Очі злипаються замість блимати…
все… доста…
нема сили їх втримати…
зараз докінчу і ляжу до ліжка.
Подалі від тем. Усіх.
від кожної.
крім одної.
решта – пофіг. можна їх (…)?
Я б на дно їх! усіх.
кожну.
крім одної.
І камінь знизу прив‘язав би.
І не скучав.
Всі ТЕМИ сстерлисся, потопилисссь –
Би просичав.
Й писав би все лиш для тої справжньої,
головної.
А решта – досить..
«Мені сьогодні її лиш треба!» – світ просить
Запиши так, як треба, … ну…. згадай…
Тоді..
Ну, може знов?!
Спробуй, так треба.
Решту забери… відсій усе, Боже….
Залиш нам лиш ЛЮБОВ
…
?!
