Завжди приносиш пусті пробачення...
побачення...
без значення.
твої слова моїм словам означення,
втрачаю бачення.
Не впізнаю себе у відблиску дзеркал,
Ця тиха посмішка не мій оскал.
У цій істоті щось живе чуже,
Твої бажання втілюють мене.
Вкладаю свої дії в твої рамки,
І часом сняться мрій моїх уламки.
Я все відкину дивлячись у очі.
І скільки б не хрипіли поторочі.
Я пропадаю, ти приніс прощання-
Вже час вертатись з попелу. Востаннє?..
