Загублені зустрічі просять повернення
забуті сни просять пробачення
зламана вісь танцює на обочині середньовічні менуети
основа основ і суєта суєт
чорнобривці заплющили очі і пішли в осінь
хотілось забути а думки втікали
бігли торішнім снігом до зрубаного лісу
бо світ цей був втраченим
ні для кого й для всіх
всі його розхапали й нічого нікому не зосталося
хотілось його не бачити,
не знати що є ще хтось
просто падати в небо ламати вітер
зривати зорі
сіяти сміття пожинати втрату
все що є життям це забутий танець
забутих сутностей
побіжу по вологій траві
не зрозуміти його
не зрозуміти себе
смерть розуміють в смерті
життя не розуміють в житті
можна тільки відчувати й вгадувати
думки втікають у музику старих шибок
якими зачинено двері
