© Хрест, 29-09-2007
|
Наче й пройшла любов вже...
Слава Богу!
Я цього так давно чекав!
І в ночі довгі та самотні,
Про це лиш Господа благав!
І я хотів любов убити,
Свої страждання закопать;
Хотів не існувать, а жити!
Хоч опівночі засинать...
От наче і пройшла любов та,
Слава Богу!
Ох же і змучила ж вона!
Але чомусь то все ж лишились,
Оті страждання, та журба...
|
|
кількість оцінок — 0 |
|