Ти не можеш жити без безсонних ночей,
Ти не можеш сміятись без солоних очей.
Ти не можеш кохати без вульгарного слова,
Це все добре, але ти лиш слова полова.
Ти чекаєш на неї, а отримуєш вітер,
Ти прохаєш лиш сонця, а не просиш ти світла.
Любиш ти лиш себе, та живеш ти для інших.
Хочеш ти працювати, та тебе тисне лінь ше.
Забери мене звідси у високеє небо,
Забери мене звідси, мене тут не треба.
Забери і заплутай свою пам'ять в котушку,
Забери з свого слова моє плісняве вушко.
Забери мої очі, щоб побачити Всесвіт,
І віддай мені сонце, щоб приборкати весну.
Потім можеш летіти у свою ти країну.
Я, можливо, десь потім, за тобою прилину
