

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	722
Творів:	10881
Рецензій:	16566

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія фігзнашо

На білосніжні квіти хризантем....

© kokacherkaskij Статус: Маестро, 29-09-2007
Хоч як вдивлявся - жодної пилинки, На білосніжних квітах хризантем! Я знову пропустив свою зупинку, Коли ж уже з тобою ми зійдем ? А я ж зійти уже давно би мусив, Бо я живу зупинок три назад, Та в мене настовбурчилися навіть вуса, Коли побачив твій я пишний зад ! Ти їдеш , швидше всього, із базару, Мабуть, ти там купила квіти ці ? Ти з цими хризантемами – чудова пара, Що їх букет тримаєш у руці. А я ж також кохаю хризантеми, Від їхнього я запаху торчу ! На тебе лиш дивлюся, і не знаю, де ми , Чи то вже „Полярон”, чи тільки „Слава Іллічу” ? Тролейбус вгору сунеться поволі, Водій тролейбусу не поспіша, Я уявив собі твої сідниці голі, І в мене настовбурчилась душа ! А я ж тебе , щоб знала ти, кохаю Вже майже цілих двадцять п”ять хвилин ! Й тихенько так тебе до себе пригортаю, Повір, я буду гарний сім”янин ! В тролейбуса злетіли з дротів роги, Аж іскри полетіли доокіль, Своїми я ногами відчуваю твої ноги, І в мене настовбурчується кіль. А я ж тобі щось мушу говорити, Щоб ти мене не копнула під дих, Й кажу : Ах-ах, які чудові ваші квіти , Й прикиньте – ні пилиночки на них ! Тролейбус знов завівся , смикнувся й поїхав, Я ледь на твою ногу ну їй-богу не скінчив, А ти мені відповідаєш зовсім тихо : - Мнє еті хрізантЄми мой любімий подарив... А я ж іще хотів щось говорити, Та раптом від твоїх цих дивних слів У мене розстовбурчилося все на світі, І все, що я хотів - я розхотів ! Нехай дурний тролейбус їде собі далі, А в ньому – ти із оберемком білосніжних хризантем, Й мораль така, якщо ніяк уже не можна без моралі : Вдивлятись краще треба – і тоді ми щось знайдем ! ================================== Ногами з себе стягую штани... Кока Черкаський 2007.09.29 21:37 Ногами з себе стягую штани. Надворі ніч і місяць у тумані. Хоч неохоче злазять з ніг вони, - Та зайняті тобою мої длані. Тебе тримаю я за гарбузи, Щоб не втекла ти , поки буду їх знімати, Зніму штани – почну знімать труси, Зніму труси – то можна й приступати. А ти чомусь холодна , як гантель, На мої любощі мовчиш неадекватно, Я розумію, що стодола – не бордель, І пахне тут не зовсім ароматно..... Та що робить, коли таке воно, буття, Така, признаємось відверто , селявуха, Що змушений я посеред сміття Тобі нашіптувати серенади в ліве вухо, Коли навколо , де не ступиш, кізяки, Коли смердить вареним картоплинням, По стінах повзають рогаті слимаки, Звисає скрізь торішнє павутиння.... Та це дрібниці все, моя любув, Моє ти сонечко, моя рожева свинко ! Ногами з себе я уже штани стягнув- На щастя в них не затуга була резинка !
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00986099243164 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

На білосніжні квіти хризантем....

Селявуха - і нічого не поробиш!