***
Ти можеш взяти, навіть, ціле сонце
І в змозі захопити океан,
Сховати вітер, випить небо й зорі,
Втопить негоду, збити ураган.
Ти можеш править снігом влітку
І просто спонукати сяйва мить,
Веселку в небі, навіть, розбудити…
Та чи мене ти зможеш полюбить?
22.05.2007
Полони мене
А ти скажи, ким можу бути я?
Чи іграшкою, чи богиней долі.
Тобі відкритись хочу я сама, але…
Сховаюсь, зникну я поволі.
Знайдеш – пригрієш, зацікавиш, може.
Зірвати квітку схочеш – не встоїш.
Та уяви, як небокрай наповниш,
Загасиш зорі, в прірву полетиш.
Ти можеш бути сам, або зі мною,
Ти маєш вибір на своїм шляху.
Лише скажи: чи зможу я і далі
Цвісти, радіти, жити без страху.
23.05.2007
***
Добрий ранок, ти знову одна
Гладиш вухо свого кошеняти,
Бачиш – двері? Насправді – стіна…
Ти себе не навчилась прощати.
27.09.2007
Перунів день
Кружляє радість вітру,
Тремтить під небесами.
Гуляй в деревах дощик,
Торкайся нас руками!
Шалій, вистрибуй вітер.
Танцюй в сназі безмежній.
Гримить – блищить у небі,
Перун сьогодні перший.
Гуде земля, а зорі
Сховалися за хмари,
Ти – мій коханий воїн,
Хай буде Доля з нами.
21.07.2007
Що може ніжність?..
Що може ніжність зробити з нами?
Тремтлива ніжність, яку руками,
яку очами ночами робиш…
Ти знаєш, серце, не може бути…
Немає сенсу це все забути…
Немає змоги отак терпіти…
Чекати вечір, долати ранок,
Збирати в купу днів-снів серпанок,
Знайти і втратить, не вірить – зрадить,
А потім – спати?
А може… варто творити диво,
Чекати знаків, вклонятись миру,
Кричать і плакати, віддать за клапоть
Кохання небо?
Повір ти світу, який сміється,
Здолай супротив, що не здається!
І знову вечір, і знову ранок,
Котись у вічність днів-снів серпанок,
Отримуй силу, біжи на волю,
Лети у трави, лети у поле!
***
Там, де живий вогник серед ночі світить
У глибині чужих старих тенет,
Там, де із цегли найчастіше квіти,
Пише вірші для всесвіту поет.
А коло мене горить і не згорає,
Палахкотить, виблискує, дзвенить
Думка одна, вона разом єднає
нас із тобою от зараз у цю мить…
Ти маєш все – життя таке безмежне,
Я маю теж бажання глибину,
Може з тобою подолаю врешті
Я самоту
24.07.2007
***
Бачиш літо, що міцно тримає весну?
Чуєш літо, що йде із весною у парі?
Ти відчуй: залишаюся я і лечу,
Ти зрадій: так святкує, хто чинить поправі.
Місяць світить, тримається купи земля,
Небо сипле бурштинові зорі.
Ніч чи день… буде вечір, а потім – зоря,
Та немає мені більше волі.
Хочеш мати безмежного шалу блакить?
Може марень бездонних кривавість?
Лише знай… Доторкнися до подиху, й вмить
Стане пусткою горе і радість.
10.08.2007
***
Подивись, які в мене крила!
Подивуйсь – вони дзвінко сяють!
Подаруй мені радість зливи,
Ти повір! Як літати - знаю.
Дивним коконом розвернуся,
Проявлю в лабіринті пелюстки.
Ти прийди і прибудь, затамуйся,
Ти скажи – для тебе розпущуся
05.09.2007
***
Кидаєш оманливі слова,
Коси відрізаю, мию вени,
Згадую тебе, а Небеса
Ставлять для Землі звабливі сцени.
Сотні бджіл кружляють наді мною,
Я іду крізь натовпи людей,
Там, де ми зустрінемся з тобою,
Я малюю знаки… на дітей.
05.09.2007
***
Розкажу тобі казку про небо,
Розкажу тобі казку про зорі,
(що над темними брилами сяють)
Про бурхливе палання на сході,
Про глибокий кришталь небосхилу.
Покажу тобі пристрасну осінь,
Подарую – бери мою зиму,
Ту, що в холод теплом зігріває,
Ту, яку торік упустила.
07.09.2007
***
Твердження, переконання і вимоги,
Протиріччя, впевненість, страхи
Димом щільним закивають змогу
До тебе мій шлях цілком пройти.
А вогонь в душі – його здіймають,
Освятить дорогу в дальню путь.
Пристрасна потужність дозволяє
Жити вповні, щастя осягнуть.
І в красі живій помітить диво
Те, яке з бажанням сплетено,
Зрозуміть, розкидати всі хиби,
Бо любов з коханням заодно.
06.09.2007
***
Я чекаю на тебе щовечора біля білого кактусу,
Я бажаю тебе щоночі коло темного кола,
Я загадую себе тобі складним ребусом,
Я пригадую себе з тобою, сидячи край столу.
Ти далеко від мене спиш спокійно,
Ти, мабуть, згадуєш мене при нагоді,
Ти не прагнеш розгадати мого ребуса,
Ти не великий прихильник моєї вроди.
13.09.2007
***
Я прийду до тебе серед темної ночі,
Буду стомленою, напевно…
Ні, не зможу я не зрадіти,
Ні, не зможу я не кричати.
Я прийду до твого теплого ліжка,
Буду сонна і млява,..
Та не хочу я просто заснути,
Та не хочу тебе пропустити
13.09.2007
***
Важко бути нарізно, окремо…
Тяжко дихать, прагнучи до тебе…
16.09.2007
***
Ти огорнув мене теплом своїм
І в ніч повів, немов сліпу сновиду.
Довіра, ніжність, барви променем…
Я відчуваю вдячність, ніби зливу.
Метелик ранком в ліжко прилітав,
Тендітні крильця м’яко тріпотіли.
Він був… і зник… мій сон з собой забрав…
Мабуть, тебе я просто уявила.
17.09.2007
***
Бути сильною, та для кого?
Краще світлою, прозорою, світанковою.
Буть терплячою, але для чого?
Буду вічною, сталою, теплою, новою.
Розкажу думки, ще так і не сказані,
По полицях, наче квітки весняні, розкидані,
Здам ідеї, ніким не записані,
І до тебе стрибну з обриву.
17.09.2007
***
Зачекай ще трішечки, моє кошеня,
Я до тебе прийду серед жовтого дня,
Прибіжу серед ночі, наче, з вогню,
Подарую знесилену теплу зорю.
Запашною травою вкрию твій сон,
Заколишу своєю снагою долонь.
Простягни мені руки – не обдурю.
Тільки роси впадуть – обійму, пригорну.
Буде ніч, наче день, буде день, як життя.
Ми тримаєм процеси скляного буття.
Станем разом душею: в прийдешнім – одно.
Прилетить вітер щастя в велике вікно.
25.09.2007
***
Тупотить неспокій на порозі,
Дзюркотить і падає в думках
сталість, зверхність… Мабуть, я не в змозі
знать майбутнє, що в твоїх руках.
27.09.2007
***
За стінкою шкребеться мишеня…
В печі сидить малий вогонь…
27.09.2007
