Сонце сходить і ти знов боротьбу починаєш.
Ти встаєш, повторюючи стратегію перемоги,
На шляху боротьби сотні лиць проминаєш,
Й сам себе караєш за життєві невзгоди.
Ти будуєш ходи й контрходи,
Всі дії зміряєш з наміченим планом,
Хоч все знаєш, насправді, не знаєш,
куди тобі йти,
Ти живеш, напоєний наче дурманом.
Сонце заходить, зупинись на хвилину,
І візьми в одну руку каву, в другу цигарку,
В цю хвилину згадай, як провів сьогоднішню
днину,
Та ні, ти питаєш себе чи тримав свою марку.
Сонце сходить і ти знов боротьбу починаєш,
Тут сказати, зробити, кудись ще піти. . .
І чому не питаєш себе з ким боротися маєш,
І чому в житті немає справжньой життєвой мети!
