Дівчино
рудоволоса,
сині оси в косах!
Ти по місту
ходиш боса?
Ти зовешся – осінь?
В черевичках з вогонь-зілля,
листя золотого
затанцюй мені повільний
танець-сон розлогий...
Заспівають понад гори
медові трембіти,
дрібні взори витинанок
золотом тремтіти
будуть на високім гіллі
ясена старого
Ти ж танцюй,
танцюй над світом,
дівчино-небого!
Хай вітри пошаленіють
од такого дива!
Хай від захвату зомліють
всі ліси...
Зваблива
і розкішна,
й золотава
і рудоволоса
попливеш понад отави –
ти,
царице–осінь!
