Туга вийшла з води.
Білотілий туман молодий,
Як коханець, приходив
вночі до ріки Почайни…
Туга вийшла з води.
Туга вийшла з води –
з молодого, живого тіла,
із жаги і бажання,
де краплі усі – молоді,
перелита у ніч,
помирала, злітала, любила
Туга вийшла з води.
І між чорними пальцями
неба, землі і тиші,
між привиддям сумних,
вайлуватих відбитків хмар
туга вийшла з води.
Тихе небо тепер колише.
Туга вийшла з води.
І печаль залишила в дар.
