Триста тисяч днів,
Триста тисяч ночей,
Але те саме світло зорей,
І ті самі сльози матерів,
Над могилами своїх загиблих синів,
Ще дітей,
Вже мерців,
Від рук хрестоносців,
Чи миротворців,
Який хрест,
Такий і мир,
А хтось в Нью-Йорку нагулює жир,
Як упир,
П'є кров землі,
В ній стільки солі,
Сліз,
Ридань бемолі,
Це знову комусь заманулось волі...
