А культура завагітніла ще за печерних часів сурогатів,
Яка під молотосерпневим простиралом без ніякої уроди.
І навіть її не зрушили новітня зміна дипломатів,
Що на прокурених лабетах не переставила чіп коди
Тому постійно мозолить очі синьо-червоною стрічкою осені,
Цензурою гарчить ніби табірна вівчарка Альма, нах.
І досмоктує модернізм допотопними пилососами –
Кишенькова критика для іще не дозрілих комах.
Ці зарубки на різках Мао-Цзе-Дуну з бажанням помститися,
І відкарбувати сліди калинових смуг на спинах молоді.
Скислим гаслом висувається звикла до лайки митниця
На вичистці літер де юні слова старосвітством проколоті.
Тож ця культура ще полює на зниклих мамонтів
В обідраній шкірі…
Почорнілими порожніми зубами
Привчає гризти фіґню, вчить старосвітської грамоти
І ображається, що юність не лушпаниться лобами
Об стовпи термітників, на яких ростуть мухомори,
Які ніби отруйні, але чомусь потрапляють під кроки.
Така невиправдана війна за непідкорені премії хвора:
Game over, шановні, засмерділись тоді ваші строки.
27.09.2006
