Жінки це гойдалки
У деяких моментах разом
Можна бувати удвічі невагомішими
І очі торкаються космосу
Чи просто тягучості плиннішої
За віражі Великого Возу над
Вежею Ельфів що навіть
Речі проковтують альфо-омеги свої
Матерія материнства першопричини
Розгортається над прірвами
І ти маєш вже океан розділений
На воду тварин і сіль
Жінки це гойдання
Коливання пружин у цоколі
Чорного скорпіонового серця
А воно знає всупереч незнанню
І рукавицю кидає вогню
Лавиною лави
Із настояних книг виповзають думки
У ніч стрімку вона ж пробігає мов сарна
Із сторінок роблю орігамі поєдную духів
Квітів і звірів пароплавів й машин
У пружність рухів півмісяця
Щоби рукописам дати оливу життя
Яка згоратиме коли тобі стане
Темно і зимно
