| © Mictuk, 16-09-2007
|
Убитий батько,
Мати із дітьми ,
Втікає далі із Галичини.
Бояри жадібні
Чуже добро ділити
Схотілось їм багато жити.
Усюди чвари і зневага,
Хто хоче той король і князь,
Вокняжився один боярин,
Багато сала, меду і грошей зібрав,
Та титулів до того він не мав.
Ех, дуже захотілося йому,
На княжім троні посидіти,
Себе у іншім світлі вздріти.
Зібравши друзів вірних, посіпак,
Оголосив, що він є князь у Галицьких краях.
І гнів у серцях галичан,
Вогнем багряним запалав,
Пізнав боярин княжу смерть.
Із півночі прийшов новий владика,
Мстислав Удатний,
князівська кров текла у його венах,
признали, що він князь.
***
Брати в чужині підростали,
Зібрали військо і Волинь вже з ними,
Та довгий шлях до перемоги.
Бо зрада підла недалеко бродить,
Помер Удатний,
Й син угорського владики,
Зайняв наш трон,
І перемога втекла від Данила,
Зі зграєю ворон,
У даль відлетіла вона,
А ворони лиш битву сповіщають.
Угорський князь розумний був правитель,
Тевтонців на підмогу він позвав,
Вони насильство полюбили,
Й на поклик цей із радістю прибули.
Два війська стінами стоять.
Під Дорожичином зійшлись.
Тевтонці всі у сталь закуті,
Й блистять на тілі лати ці,
Аж сонце меркне в відблисках сталевих.
Це бич на українські землі.
Але знайшлася сила,
Яка на меч мечем відповіла.
Й з загарбниками в бій пішла -
Данило князь і брат його Василь,
Із військом стали гордо й мужньо,
Їх не лякала кількість ворогів.
Тевтонці розумом не сильні,
Важкі в них лати,
Ох міцна броня,
Але не дуже мудра голова,
Клином пішли вони в атаку, так.
Не знали зовсім, аж ніяк,
Що це помилка їх фатальна.
Ішла кіннота і піхота,
Закуті в сталь ішли вояки,
На військо русичів завзятих,
Що мужньо у рядах стояли,
Й на все це гордо поглядали.
Ударили у центр вражі сили,
І зав’язався бій завзятий,
Піддався центр і вояки,
Втікати почали назад.
Здавалося уже перемогли тевтонці,
Вперед в погоню кинулись вони,
І розпорошили свої ряди.
Данило зліва,
А брат справа.
Ударили тевтонцям у боки,
Ну а в їх хвалені лати,
Врізались стріли із засади,
Піднялись воїни із сховку,
Й на бій з тевтонцями безстрашно стали,
Їх кров’ю землю щедро напували.
***
В багні лежить залізо,
Недавно падав дощ,
Тіла закуті в сталь.
З чужих земель вони прийшли,
А смерть свою на галицькій землі знайшли,
Вони хотіли захопити схід,
Та їх могутній хід,
Данило князь тут зупинив.
Слава відважним лицарям.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
