П'ю жасминовий чай
у нього на кухні,
вдихаю кожну мить
духмяного вечора,
розгортаю навіщось
позавчорашню рекламну газету,
ховаючи очі від Нього.
Відчуваю такий невимовний спокій,
гідний хіба що
песонажів з журналів свідків Єгови,
усміхаюся,
як маля, що грається з левом.
Хочу ніколи не полишати
цей жасминовий Рай,
зім'яту газету і Його руки -
надто ж бо теплі,
аби відпустити мене
у сірий холод завіконного міста...
